+38 (044) 204-97-79
03056, м. Київ
вул. Академіка Янгеля, 3,корп. №4, к. 182
Пн-Пт 8:30-16:30
Неділя ЗАЧИНЕНО

Кузьмінський Євгеній Васильович

Навчальні дисципліни:

  • Біофізика,
  • Біологічні та хімічні сенсорні системи,
  • Проблемні питання екобіотехнології та біоенергетики,
  • Біоелектрохімічні основи біоенергетики,
  • Наукова робота за темою магістерської дисертації,
  • Науково – дослідна робота за темою магістерської дисертації

Сторінка викладача

Контакти: +38 (044) 204-97-79

Публікації

1. Кузьмінський Є.В. Біоелектрохімічне продукування електричної енергії та водню / Є.В. Кузьмінський, К.О. Щурська, І.А. Самаруха. – К.: «Видавничий дім «Комп’ютер-прес», 2012. – 226с.;

2. Monographic: Kuzminskiy Y. Bioelectrochemical hydrogen and electricity production. Theoretical bases, description and modeling of the process / Y. Kuzminskiy, K. Shchurska, I. Samarukha, G. Łagod. – Lublin:  olitechnika Lubelska, 2013. – 102 р.;

3. Monographic: Shchurska K. Recent developments and perspectives of development of microbial fuel cells in Ukraine / K. Shchurska, L. Zubchenko, O. Galkin, Kuzminskiy Y. .- Promising Materials and Processes in Applied Electrochemistry: monograph / editor-in-chief V.Z. Barsukov.- Kyiv: KNUTD, 2018.- 290 (242 – 248) pages.

4.   Кузьмінський Є.В.Біоенергетика: підручник для аспірантів та здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії спеціальності 162 Біотехнології та біоінженерія: гриф КПІ ім. Ігоря Сікорського / К.О. Щурська, Є.В. Кузьмінський,. – К.: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2018. – 305с.; підручник для студентів спеціальності 162 «Біотехнології та біоінженерія» Проблемні питання екобіотехнології та біоенергетики: гриф КПІ ім. Ігоря
Сікорського / К.О. Щурська, Є.В. Кузьмінський,. – К.: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2018. –75с.; Голуб Н.Б.

5.Zubchenko L., Kuzminskiy Ye. Characteristics of biofilm formation process in the bioelectrochemical systems, working in batch-mode of cultivation / L. Zubchenko, Ye. Kuzminskiy // Chem. Chem. Technol. – 2017. – Vol. 11. –
№. 1. – Р. 105–110.

6.Stepanenko O. Identification of Psy1 genes alleles responsible for carotenoid accumulation in wheat grains / Stepanenko O., Stepanenko A., Kuzminskiy Ye., Morgun B. // Biotechnologia Acta. – 2017. – Vol.10. –
№ 2. – Р. 57 – 66;

7.Lakhneko O. Polymorphism of some transcription factor genes related to drought tolerance in wheat / O. Lakhneko, A.Stepanenko, Ye. Kuzminskiy,B.Morgun // Biotechnologia Acta, 2018, Vol.11 , No.2, Р.47 – 56.

8. Sabliy, L., Kuzminskiy, Y., Zhukova, V., Kozar, M., Sobczuk, H. New approaches in biological wastewater treatment aimed at removal of organic matter and nutrients / Ecological Chemistry and Engineering S, 26 (2), pp. 331-343

9. Є. В. Кузьмінський, Н. Б. Голуб, К. О. Щурська Стан, проблеми та перспективи біоенергетики в Україні/ Відновлювана енергетика, 2009, № 4. – с. 70

Освіта:

1966-1972 – Національний технічний університет України «КПІ», інженер хімік-технолог зі спеціальності технологія електрохімічних виробництв.

Біографія:

1972-1980 – Інженер, аспірант, науковий співробітник Інституту загальної та неорганічної хімії (ІЗНХ) ім. В.І. Вернадського НАН України;

1980-1983 – Науковий консультант (хімія та хімічна технологія) Президії НАН України;

1983-1990 – Старший, провідний науковий співробітник ІЗНХ НАН України;

1990-1997 – Директор Науково-інженерного центру «Техноелектрохім» НАН України;

1997-2004 – Керівник секретаріату Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України;

2001-2004 – Професор кафедри фізико-хімічних основ біотехнологічних процесів, заступник декана факультету біотехнології і біотехніки НТУУ «КПІ»;

з 2004 по цей час – Завідувач кафедри екобіотехнології та біоенергетики НТУУ «КПІ».

 

Перелік наукових проектів на фінансування, в яких був керівником:

Державний фонд фундаментальних досліджень: 3.2/68К, 3.3/115К, 03.06/00006К

Держбюджетне фінансування фундаментальних і прикладних досліджень ВУЗів:

  • «Біотехнологія очищення стічних вод різноманітного походження з одночасним одержанням електрики» (2009 рік подачі)
  • «Біотехнологічне отримання енергії та енергоносіїв з відходів різноманітного походження» (2011 рік подачі)
  • «Фотобіоелектрохімічна конверсія відходів і біосировини з одержанням електричної енергії та енергоносіїв» (2013 рік подачі)
  • «Отримання енергоносіїв з відходів виробництва біодизельного палива, промислових стоків, мікроводорості Chlorella vulgaris та відходів її культивування» (2015 рік подачі)
  • «Використання потенціалу гідробіонтів для конверсії біосировини та забруднень стічних вод» (2017 рік подачі)

Державна цільова науково-технічна програма проведення досліджень в Антарктиці на 2011-2020 роки «Дослідження процесів біодеструкції органічних відходів різноманітного походження для захисту довкілля на станції «Академік Вернадський» (2013 рік подачі)

Державне замовлення на 2001-2004рр.

«Екологічно безпечні фотоелектрохімічні системи перетворення та накопичення енергії» (2001 рік подачі)

 

Членство в редколегії наукових журналів

  • Innovative Biosystems and Bioengineering
  • Труды Белорусского государственного технологического университета
  • Химия и технология води
  • Науковий вісник Чернівецького Національного університету
  • Наукові вісті Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»
  • Вісник Київського національного університету технології та дизайну

 

Перелік фондів, які запрошували проводити експертизу наукових проектів, запитів на стипендіальні програми:

INTAS, Державний фонд фундаментальних досліджень, ERANETMED, НТР МОН України з питань формування та виконання державного замовлення на науково-технічну продукцію, НТР МОН України з хімії

Коло наукових інтересів: спеціаліст в галузі перетворення видів енергії; спеціалізація: електрохімія, біофізика, термодинаміка, термоелектричні явища, біоенергетика, термогальванічні, сонячні та біопаливні елементи, хімічні джерела струму, природоохоронні технології. Є одним із засновників Науково-інженерного центру «Техноелектрохім» НАН України – центру зі створення літієвих джерел струму нового покоління та кафедри екобіотехнології та біоенергетики НТУУ «КПІ», яка однією з перших здобула ліцензійне право і здійснила перші в Україні випуски бакалаврів, спеціалістів і магістрів зі спеціальності «Екологічна біотехнологія та біоенергетика».

Про себе:

Перш ніж викласти сухі дані «радянської об’єктивки», хотілося б зупинитися на таких життєвих аспектах чи здобутках. Діяльність кафедри має кілька складових, і може були успішною, коли всі вони гармонійно поєднуються. Щоб колектив діяв і розвивався успішно, за­відувач має бути і дослідником, і вихователем (не тільки для студентів), і організатором роботи. Перш ніж стати завідувачем кафедри, всього цього я вчився – працював науковим співро­бітником, науковим керівником, директором спеціалізованої установи НАН України з розробки літієвих джерел струму, набував різно­планового досвіду (наукового, інженерно-технологічного, організаційно-управлінського), врешті, заробляв відповідну репутацію – без чого на таку відповідальну посаду в такому престижному виші не обирають. Якоюсь мірою мені пощастило в тому відношенні, що свого часу я працював з людьми “з великої літери”, які вчили власним прикладом і у яких багато чого навчився – це передусім академіки Ю.К.Делімарський, О.В.Го­родиський, В.П.Кухар, В.В.Смірнов, В.П.Горбулін.

Мій шлях до знань розпочався у 1966–1972 рр. на хіміко-технологічному факультеті КПІ, на кафедрі технології електрохімічних виробництв. Тоді кафедру очолював видатний учений і педагог професор Лев Іванович Антропов. Тут панувала атмосфера великої поваги до науки, виконувалися дослідження світового рівня. На останньому курсі я поєднував навчання з роботою в Інституті загальної та неорганічної хімії (ІЗНХ) АН УРСР.

Отримавши диплом, почав працювати в ІХЗН на посаді інженера у відділі, який очолював академік АН УРСР О.В.Городиський, до речі, теж випускник кафедри технології електрохімічних виробництв КПІ. Він став науковим керівником моєї кандидатської і докторської дисертацій і моїм Учителем на все життя. У 1979 році я захистив кандидатську дисертацію. У 1980–1983 рр. працював у Президії АН УРСР науковим консультантом з хімії та хімічної технології. Це давало можливість розширити коло питань, якими необхідно було володіти. У 1983 р. я повернувся до ІЗНХ, де продовжив дос­лід­ження в галузі перетворення видів енергії і, зокрема, з електрохімічної енергетики. Керував розробками, у тому числі на замовлення під­приємств, займався впровадженням результатів досліджень у виробництво. Оскільки досягнув у роботі певних успіхів, у 1990 році, після захисту докторської дисертації, був призначений директором Науково-інженерного центру “Техно­електрохім” НАН України, створеного з ініціативи академіка О.В.Городиського на базі Дослідного виробництва ІЗНХ.

Головним напрямом роботи цього Центру була розробка хімічних джерел струму різноманітних електрохімічних систем, у тому числі з літієвими анодами і електролітами на основі неводних розчинників, а також з електролітами на основі роз­плавлених солей. У Центрі проводилися наукові дослідження і конструкторські розробки, а також розробка новітніх технологій і випуск дослідних партій ХДС.

У 1997 році мене запросили на посаду керівника секретаріату щойно створеної для забезпечення ефективного розвитку науки і техніки в Україні Ради з питань науки та на­уково-технічної по­літики при Пре­зидентові України. 3 2001 року суміщував цю посаду з посадою професора кафедри фізико-хімічних основ біотехнологічних процесів факультету біотехнології і біотехніки, а з 2004 р. – завідувач кафедри екобіотехнології та біоенергетики. Чому саме «Біо…? Електрохімічні процеси, які перебігають в біологічних системах цікавили мене давно, а екобіотехнологічними ас­пектами цього нап­ряму я зацікавився під час роботи у Раді з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України. Ознайомившись з відповідною літературою усвідомив, що біотехнологія і, насамперед такі її напрями, як екобіотехнологія та біоенергетика, сьогодні є однією з тих галузей, які визначають рівень світової цивілізації і стрімко розвиваються.

У цій сфері я знайшов ділянку, яка пов’язана як з моєю базовою освітою – електрохімією, так і з моїми напрацюваннями в галузі електрохімічних енергоперетворюючих систем – це біоенергетика. Першочергової уваги, на мій погляд, заслуговують системи енерго­установок, які здатні за допомогою мікроорганізмів перетворювати безпосередньо енергію хімічних зв’язків органічних молекул на електричну енергію. Подібні процеси дозволяють оминути теплову стадію, трансформувавши вільну енергію зразу ж в електричну енергію. Таким чином, енергія органічних хімічних сполук найбільш ефективно буде використана і при цьому довкілля не буде забруднюватись зайвим теплом. Такі технології дозволять значно скоротити рівень споживання органічного палива, не зменшуючи при цьому рівень енергоспоживання.

Останніми роками тематика біопаливних елементів отримала новий потужний імпульс завдяки все зростаючому інтересу до виробництва так званої “зеленої” (або екологічної) електроенергії, оскільки мікроорганізми (включаючи бактерії, дріжджі, водорості та ін.) здатні використовувати як паливо практично весь спектр органічних речовин, у тому числі різ­номанітні відходи. Це відкриває можливість одночасного вирішення як екологічних, так і енергетичних проблем. Передусім це відноситься до стічних вод. Так, наприклад, на нашій кафедрі виконуються роботи, спрямовані на пошук і використання мікроорганізмів, які спроможні як до розкладання і детоксикації деяких із найпроблематичніших забруднювачів довкілля і, зокрема, стічних вод, так і до генерування електроенергії. Такі бактерії здатні до неперервного продукування електрики в кількостях, достатніх для живлення невеликих електронних пристроїв. Усе це складе підґрунтя екобіотехнологій, які можуть відіграти визначальну роль у відновленні стічних вод, і при цьому можна буде отримувати певну кількість електрики. За подібним принципом на новій основі можна побудувати і сонячні батареї. Якщо вдасться включити в такі біопаливні елементи хлорофіл із рослин і низку допоміжних ферментів, то тоді енергію збудження хлорофілу фотонами світла можна буде приймати безпосередньо на струмопровідну підкладку.

І, на кінець, хотілося б звернутися до молоді з таким «рецептом» успіху. По-перше, щоб чогось досягнути в науці, потрібна хороша базова підготовка за керівництва видатного вченого і педагога – такого як, наприклад, Лев Іванович Антропов, отже, у студентські роки слід активно оволодівати знаннями. По-друге, в подальшому треба віднайти наукового керівника, у якого могли б вчитися, такого, яким для мене був академік Олександр Володимирович Городиський. І по-третє, слід налаштовуватися на напружену працю і навчання протягом усього життя. Тобто – я мав гарних Учителів, чого і Вам бажаю!

А тепер можна перейти і до об’єктивки.

Доктор хімічних наук, професор, член Академії технологічних наук України, Американського та Міжнародного електрохімічних товариств, Нью-Йоркської академії наук, наукової ради НАН України з проблеми «Воднева енергетика», ряду вчених та спеціалізованих вчених рад, Independent expert of INTAS, редколегій наукових журналів (Міжнародний науково-технічний журнал «Наукові вісті Національного технічного університету України «КПІ», Науковий вісник Чернівецького університету ім. Ю.Федьковича, Химия и технология воды, Труды БГТУ, ).

Веду активну науково-організаційну діяльність: працював у Президії АН УРСР науковим консультантом з хімії та хімічної технології (1980-1983рр.), директором Науково-інженерного центру «Техно­електрохім» НАН України (1990-1997рр.), керівником секретаріату Ради з питань науки та на­уково-технічної по­літики при Пре­зидентові України (1997-2004рр.).

Автор біля 250 наукових публікацій та 30 авторських свідоцтв СССР і патентів України, зокрема статті в J. Electroanal. Chem.,  J. Power Sources, Solid State Ionics, Solar Energy Materials and Solar Cells, Координационной химии, Электрохимии, Журнале прикладной химии, Прямом преобразовании различных видов энергии, Журнале неорганической химии та в ряді вітчизняних наукових журналів. Його великий багаторічний досвід у науковій та педагогічній роботі узагальнений у 4-х монографіях: «Неізотермічність електрохімічних систем» (1997р.), «Нетрадиційні електрохімічні системи перетворення енергії» (2002р.), «Біоелектрохімічне продукування електричної енергії та водню» (2012р.) та Bioelectrochemical Hydrogen and Electricity Production // Monografie.- Lublin, 2013, Politechnica lubelska, підручниках «Біофізика» (гриф МОН України, 2007р.), Проблемні питання екобіотехнології та біоенергетики (гриф КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2018р.), «Біоенергетика» (гриф КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2018р.), більше 10-и навчальних посібниках (гриф МОН України, КПІ ім. Ігоря Сікорського). (Scopus: 25 статей, 124 цитувань, Індекс Гірша – 7; Web of Science:  19 статей, 87 цитувань, Індекс Гірша – 6.

 

Хобі: туризм, садівництво.

Улюблений вислів: «Краще з розумним втратити, ніж з дурнем знайти».